Небезпечно недооцінювати людину, яка переоцінює себе
.
Рідко батькам доводиться чути від дітей «я не зможу», «у мене не вийде», «я не знаю, як це зробити». Оцінюючи себе, свої здібності, можливості, своє місце в світі, дитина часом помиляється, занижуючи або навпаки, завищуючи самопам'ятання. Коли мова заходить про самооцінку, ми говоримо про важливу особистісну освіту, яку не можна залишати без уваги.
Ставлення дитини до себе складається з двох ключових факторів: власні досягнення («що я вмію», «що я можу», «що я роблю добре») і оцінка його особистості оточуючими. Але не варто забувати і про таку важливу особливість, як індивідуальність. Індивідуальні особливості впливають на самооцінку, визначаючи, наскільки важлива якість або дія, яка вчиняється самою особистістю.
Вивченням самооцінки займалися відомі психологи і вчені. Серед них, такі імена, як У.Джемс, З.Фрейд, К. Роджерс. Важливий внесок внесли Б.Г, Ананьєв, Л.І. Божович, І.С. Кон. Це далеко не весь список великих імен, які приділяли пильну увагу самооцінці, її структурі, функціям і закономірностям формування.
Самооцінка та її функції
Самооцінка - це складна психологічна система. Сукупність психічних процесів, явищ, активність людини дозволяє дитині пізнавати самого себе і виділяти себе, як частину великого світу. Функції самооцінки є потужним стимулом для розвитку особистості. Які ж ці функції?
Самооцінка виконує три функції:
- Регуляторна - можливість регулювати свою поведінку і свою діяльність
- Захисна - можливість зберігати свою особистість стабільною і незалежною
- Функція розвитку, пізнаючи себе, даючи оцінку своїй поведінці через призму оцінки себе оточуючими, відбувається розвиток.
Формування самооцінки
Формування самооцінки відбувається в процесі діяльності та міжособистісного спілкування і взаємодії. Від того, наскільки об'єктивно оцінюється дитина і її вчинки, залежить адекватність самооцінки. Від самооцінки залежить активність дитини і її прагнення до самовдосконалення. Чим раніше буде сформована адекватна самооцінка, тим великих успіхів вона зуміє досягти в житті.
Дотримуйтеся перерахованих пунктів, це допоможе сформувати адекватну самооцінку.
- Любов і прийняття
- Більше заохочень, менше покарань
- Дозвольте дитині бути успішною
- Дитяча самостійність, як потреба
- Пояснюйте дитині свої вимоги
- Не перегинайте з владою, яка у вас є
- Правила є правила, їх необхідно дотримуватися
- Прислухайтеся до думки дитини, але не керуйтеся тільки її бажаннями
- Навчіть дитину прислухатися до думки оточуючих, але мати свою точку зору
- Навчіть навичок неагресивної поведінки у випадках критики
- Вчіть ставитися до почуттів та бажань інших дітей
- Звертайтеся до дитини з проханнями про допомогу або за порадою як старшого або рівного (особливо важливим даний пункт є при вихованні хлопчиків у системі відносин «мама-син»)
- Будьте об "єктивні до вчинків дитини та її поведінки
Висновок і зворотний зв "язок
Отже, самооцінка займає важливе місце в становлення особистості. Самооцінка може бути завищеною, заниженою, адекватною і неадекватною. Але важливо розуміти, що від того, наскільки адекватною буде самооцінка дитини, залежить її здатність правильно і вірно оцінювати свої розумові, фізичні здібності, а також здійснювати вибір особистісних якостей, які потребують особливої уваги та розвитку. Особливої уваги потребує підлітковий та юнацький вік, коли відбувається активне формування особистості.
Як ви вважаєте, чи може низька самооцінка бути стимулом для саморозвитку і самовдосконалення? Поділіться своїм поглядом у коментарях.
Автор:Алла Нагінайло, психолог