Література виростає з літератури
І навіть більш точно - як читати як професор-літературознавець? Чи існує якесь мистецтво читання, завдяки якому можна навчитися розуміти книги? Томас Фостер, професор Мічиганського університету, викладач класичної та сучасної світової літератури, творчого письма та основ композиції тексту впевнений, що існує. Саме йому, мистецтву читання, він присвятив свою книгу, яка нещодавно вийшла у видавництві «Манн, Іванов і Фербер».
Як розуміти книжки?
Як часто буває таке, що прочитавши книгу, ми знаходимося в ще більшому сум'ятті, ніж до початку читання? Її образність і смислове навантаження буквально ставлять нас у глухий кут, змушуючи звертатися до критики, щоб все-таки зрозуміти: що ж хотів сказати автор? А прочитавши її грюкнути себе по лобі з вигуком: «Точно, і як я сам до цього не додумався?». Але відповіді на всі ці запитання неважливі. Точніше важливі не настільки, як відповідь на головне питання: як навчитися розуміти книги самому?
Розповісти про це в короткій статті неможливо. Більше того, про це неможливо повноцінно розповісти і в книзі, яку я недавно прочитав (що Т. Фостер і визнає). Але можна спробувати накидати в загальних рисах план, який допоможе слідувати в правильному напрямку. І почати варто з усвідомлення простої, але часто забутої істини - при спробах аналізу літератури не можна однозначно сказати, що є правильним трактуванням, а що - ні. Ваша інтерпретація нічим не гірша, ніж інтерпретація професора, який написав критичний огляд твору. З тією лише поправкою, що його досвід дозволяє йому легше відшукувати приховане. Але це справа не таланту, а вміння, розвинути яке може кожен.
Основи аналізу: те, про що ви ніколи не замислювалися
Почуття літературного «дежа вю» переслідувало, напевно, кожного, хто любить читати. Це думка, яка вловлюється на кожній сторінці, мимоволі змушуючи в сотий раз замислюватися про те, де ви раніше читали подібне. Виникає вона неспроста - на думку Т.Фостера, нічого дивно в тому, що одні твори нагадують інші, немає. Навіть більше. «Абсолютно нових і цілком самобутніх текстів просто не буває». Зрозумівши це, можна приступати до пошуку загальних моментів, вміння знаходити які значно посприяє вмінню «розуміти» книги. Але як перевірити, що ваші здогадки правильні? Чи книга, яку ви тримаєте в руках, перегукується з іншими? Автор пропонує простий метод, названий ним «перевіркою на резонанс». Якщо під час читання вас не залишає відчуття, що в тексті є щось, що виходить за рамки його тематики і структури - саме час пошукати відсилання до попередніх, більш відомих текстів. Наприклад, Біблії або творів Шекспіра. Але про це трохи пізніше.
На наступному кроці мене чекало розчарування. Виявилося, що ніякого універсального алгоритму, застосувавши який можна раз і назавжди розібратися і чітко сказати, в чому полягала авторська задумка, немає. Не знаю, чи нерозумно було покладатися на те, що він взагалі існує, але я, швидше по наївності, цього чекав. Хоча й отримати кілька ключів, здатних пояснити якщо не все, то дуже багато в сфері літератури, було дуже непогано. Що це за ключі?
Це образи, що кочують з книги в книгу, сприймаються більшістю читачів як щось банальне і побутове, але насправді приховує в собі той самий сакральний сенс, який захований і не лежить на поверхні. Чи завжди вечеря означає лише задоволення фізіологічних потреб і служить лише тлом для розгортних подій? А що може означати дощ - тільки негоду? Чи це символ очищення, спеціально застосовуваний автором? А ніч? А вода? А вітер? Ви будете здивовані тим, скільки в книзі можна знайти відповідей на такі запитання.
Але не менш важлива річ, про яку говорить Т.Фостер, а ще раніше говорила Юлія Крістєва - інтертекстуальність. Багато книг (причому не посередні, як можна подумати - про них взагалі не йде розмова), так чи інакше пов'язані з більш ранніми творами. Тією ж Біблією чи трагедіями Шекспіра. Відсилання до них є в багатьох текстах: У. Фолкнера, О. Хакслі, А. Фугарда, Дж. Джойса та інших. І найчастіше це дає нам можливість краще розуміти читаний текст.
Також автор «Мистецтва читання» не міг обійти стороною і зовнішній аналіз тексту. Особливо необхідність враховувати при читанні епоху, традиції, соціальні та політичні проблеми та історію, які були даністю для автора. Це все дуже часто безпосередньо впливає на те, про що він пише. Явно чи приховано.
Наостанок хочу зауважити, що стаття, яку ви дочитуєте, є лише спробою побіжно познайомити вас з інформацією, що дається в книзі, показати її характер. Чи змінила вона моє уявлення про літературу і підходи до аналізу творів докорінно? Ні. Але вона і не повинна була. А ось те, що на деякі речі я почав дивитися зовсім по-іншому - заслуга Т. Фостера. Вердикт - книга буде корисна як шанувальникам читання, так і людям, які час від часу пишуть.
Відгуки та коментарі
Якщо ви вже читали цю книгу або просто хочете обговорити представлений матеріал - залиште коментар нижче.