«Постправда» (post-truth) стала словом 2016-го року за версією Оксфордського словника. Згідно з ним же, постправда - це обставини, за яких об'єктивні факти є менш значущими при формуванні громадської думки, ніж звернення до емоцій та особистих переконань.
Політика постправди не виключно сучасне явище, воно існувало задовго до новітнього часу, але саме зараз цей термін і те, що він означає, набуло найбільшої актуальності.
Визначення постправди ви вже знаєте, тепер давайте розберемося зі значенням виразу «політика постправди».
Політика постправди, за визначенням Вікіпедії, - це тип політичної культури, в якій дискурс в основному формується через звернення до емоцій і особистих переконань аудиторії (при цьому подробиці політичної реальності залишаються без уваги), повторення однієї і тієї ж аргументації і наполегливе ігнорування об'єктивних фактів, що суперечать заданій концепції.
Як ви зрозуміли, головна риса політики постправди - повторення необхідної інформації, незважаючи на те, що вона була спростована або була свідомо неправдивою. Сучасна людина перебуває в бурхливому інформаційному потоці і, на жаль, часто вірить не доведеним фактам, а тій інформації, яку повторюють найчастіше.
Також часто вдаються до використання конспірології. Люди охоче вірять у теорії змови і таємні світові спільноти, і це нерідко використовується.
Типи постправди
На сьогоднішній день можна умовно виділити два типи постправди:
Перший тип - це невідповідність вчинків і слів. Наприклад, політична партія може публічно підтримувати якісь ідеї, щоб отримати підтримку електорату, але при цьому насправді не реалізовувати ці ідеї або навіть робити щось їм суперечить.
Другий тип - це ігнорування фактів. Так, якийсь незалежний експерт може довести, що ви брешете, але це не завадить вам продовжувати поширювати фіктивні відомості і завойовувати довіру.
Приклади постправди
Використання політики постправди пропагував ще Платон. У своїй «Державі» він говорить про те, що всіма знаннями повинні володіти тільки філософи, які здійснюють управління державою. Простим же людям зовсім не потрібно володіти всіма знаннями. Грубо кажучи, Платон пропонував вводити народ в оману, навмисно створюючи у них хибне уявлення про світ.
Також яскравим прикладом політики постправди є заяви організації Vote Leave, що членство в ЄС коштує 350 мільйонів на тиждень. Незважаючи на те, що багато ЗМІ відмовилися навіть перевіряти ці дані, а інститут фіскальних досліджень назвав цю суму свідомо невірною, Vote Leave продовжувало використовувати ці дані для проведення своєї політики аж до дня проведення референдуму.
Як протистояти політиці постправди?
Боротися з постправдою можна шляхом розвитку критичного мислення. Необхідно вчитися аналізувати інформацію, а також оволодівати основами фактчекінгу в Інтернеті.
Пам'ятайте, що регулярна повторюваність будь-якої інформації в ЗМІ або соцмережах не є доказом її істинності. Звикайте до того, що для пошуку фактів необхідно докладати зусиль, а довіряти кожному джерелу - надійний спосіб залишитися ошуканим.
Також рекомендуємо вам ознайомитися з добіркою книг для розвитку критичного мислення.
Бажануспіхів!