Ефективність у сфері управління турбує сьогодні розуми безлічі людей по всій планеті: одні прагнуть підвищити свій професіоналізм, інші бажають досягти найвищих результатів, треті тільки готуються до вступу в повноцінне доросле життя і, немов губка, вбирають всілякі знання. Як би там не було, проблема лідерства стосується абсолютно будь-якої сфери життя і діяльності. Що ж стосується безпосередньо моделей лідерства, то їх на сьогоднішній день існує чимало. І сьогодні ми поговоримо про одну з найбільш цікавих і ефективних з них - моделі ефективного керівництва Фреда Фідлера.
Але спочатку скажемо кілька слів про її автора.
Фред Фідлер
Фред Фідлер є американським психологом, одним з провідних фахівців в області організаційної психології минулого століття. Серйозно займався дослідженнями проблеми лідерства, і після величезної кількості проведених експериментів прийшов до висновку, що кожна окрема ситуація вимагає наявності лідера свого типу, а такого типу, як ідеальний лідер, не існує взагалі. Ідеї цього вченого чималою мірою вплинули не тільки на організаційну психологію Заходу, але також і СРСР (у період 70 - 80-х роках). І модель ефективного керівництва Фідлера якраз одна з них.
Модель ефективного керівництва Фреда Фідлера
Модель ефективного керівництва Фреда Фідлера, звана також ситуаційною моделлю, ґрунтується на тому, що результативність діяльності колективу залежить здебільшого від того, наскільки кожна окремо взята ситуація дає можливість керівнику здійснювати контроль над своїми співробітниками і впливати на їх роботу.
Основною ідеєю даної моделі є те, що найбільшою ефективністю в різних умовах будуть володіти різні стилі керівництва. У зв'язку з цим, були визначені кілька стилів керівництва і різні ситуації, а також складені найоптимальніші комбінації цих двох складових.
Для того щоб модель Фідлера була зрозуміла найбільш повно, в першу чергу слід розглянути першу її складову - стилі керівництва.
Стилі керівництва по Фідлеру
Згідно з думкою Фідлера, найголовнішим фактором успішного управління є саме основний стиль, якого дотримується кожен конкретний керівник. Цей стиль може бути орієнтований або на завдання, або на взаємини з підлеглими.
Щоб визначити стиль лідерства (керівництва) кожного конкретного керівника, Фідлер розробив спеціальну анкету співробітника, якому віддається найменша перевага. Найменш переважний співробітник позначається абревіатурою «НПР». Ця анкета включає в себе 16 пар так званих біполярних визначень. Заповнюючи анкету, респонденти повинні подумати про кожного співробітника, а потім описати саме того, працювати з яким їм менш за все приємно. Співробітники оцінюються за 8-ми бальною шкалою, що містить 16 пар епітетів.
Фідлер був переконаний в тому, що результати заповнення представленої анкети дозволяють визначити, який стиль керівництва характерний для кожного з респондентів. Також вчений стверджував, що якщо респондент описує НПР, використовуючи здебільшого позитивні твердження, то він зацікавлений у вибудовуванні сприятливих взаємин з підлеглими і колегами. Інакше кажучи, якщо ви описуєте людину, з якою хотіли б співпрацювати в останню чергу, в позитивній формі, ви ставитеся до категорії керівників, які дотримуються стилю керівництва, орієнтованого на взаємини. З іншого боку, якщо НПР оцінюється вами переважно з використанням негативних епітетів, це буде означати, що в пріоритеті для вас знаходиться продуктивність праці, терміни виконання і якість роботи. Такий стан справ означає, що ви належите до тієї категорії керівників, стиль керівництва яких орієнтований на завдання.
Одночасно з цим, Фідлер не виключав, що може існувати невелика кількість осіб, які займають між двома вищеописаними крайнощами проміжні позиції і не відносяться строго до жодного зі стилів керівництва.
Важливо також сказати, що модель Фідлера володіє і ще однією цікавою рисою: згідно з думкою вченого, переважаючий стиль керівництва людини є незмінним, тобто буде залишатися одним і тим же за будь-яких умов. Коротше кажучи, якщо ви, будучи керівником, орієнтовані на взаємини, ви будете слідувати цьому стилю завжди і скрізь. Те ж можна сказати і про людей, які дотримуються стилю керівництва, орієнтованого на завдання.
І тільки після того як вдалося визначити стиль керівництва, слід переходити до оцінки ситуацій і займатися визначенням значущості цих ситуацій та їх впливу.
Ситуації керівництва по Фідлеру
Фідлером було проведено безліч досліджень, результатом яких стало визначення трьох головних ситуаційних параметрів, що впливають на результативність діяльності керівника:
- Тип взаємодії керівника і підлеглих
- Структура поставленого завдання
- Форма влади керівника і обсяг цієї влади
Згідно з моделлю Фідлера, всі ситуації, які пов'язані з керівництвом, повинні оцінюватися із застосуванням цих трьох складових, званих ситуаційними змінними. Завдяки їх комбінуванню з'являються вісім базових ситуацій, в яких може опинитися будь-хто з керівників. Ці ситуації класифікуються як дуже сприятливі, помірно сприятливі і дуже несприятливі для керівника. Схематично це зображується так:
Ситуації 1, 2 і 3 - дуже сприятливі
Ситуації 4, 5, і 6 - помірно сприятливі
Ситуації 7 і 8 - дуже несприятливі
Фред Фідлер зіставляв один з одним результати застосування кожного зі стилів керівництва в кожній ситуаційній категорії. У підсумку вчений з'ясував, що керівники, стиль керівництва яких орієнтований на завдання, більш ефективні в дуже сприятливих і дуже несприятливих ситуаціях, а керівники, стиль керівництва яких орієнтований на взаємини, найбільш ефективні в помірно сприятливих ситуаціях. Однак для будь-якого керівника є можливість підвищити ефективність керівництва.
Підвищення ефективності стилю керівництва
Як вже згадувалося, Фідлер стверджував, що базовий стиль керівництва залишається незмінним в будь-яких умовах. І, виходячи з цього, керівник може підвищити ефективність керівництва тільки двома способами.
Перший спосіб - призначити нового лідера, який володіє стилем, що найбільшою мірою відповідає конкретній ситуації. Наприклад, якщо ситуація в колективі оцінена як дуже сприятлива, але колективом управляє лідер, стиль керівництва якого орієнтований на взаємини, підвищити ефективність роботи команди можна, поставивши на чолі іншого лідера, стиль керівництва якого орієнтований на завдання.
Другий спосіб - змінити ситуацію так, щоб вона стала відповідати стилю, яким володіє даний лідер. Наприклад, можна змінити структуру завдань або створити розширення або скорочення обсягу своїх власних повноважень.
Коротке резюме
Дослідники зуміли отримати достатню кількість документальних підтверджень ключових моментів моделі Фідлера. Але, незважаючи на це, у моделі є і деякі недоліки. По-перше, для заповнення анкети дослідник повинен мати дані, зібрати які досить важко. По-друге, сумніви викликає сама практичність анкети, тому що одні і ті ж респонденти через деякий час можуть давати вже інші оцінки. По-третє, не зовсім реалістично виглядає гіпотеза про нездатність зміни керівником, залежно від ситуації, свого базового стилю.
Але в будь-якому випадку, ідеї Фідлера послужили застереженням перед спрощеною думкою про те, що може існувати якийсь конкретний стиль управління, що не залежить від обставин і підходить до будь-якої ситуації. Крім того, дані досліджень, проведених багатьма вченими, показують, що ситуаційна модель Фідлера може ефективно застосовуватися на практиці при підборі, наймі і розстановці керівників. Немає сумнівів, що модель Фідлера внесла і досі робить величезний внесок у розуміння концепцій лідерства.