Яловичина, запечена у власному соку «Строгий завуч»
Пронесуться непомітно Шкільні твої роки. Позабудуться позначки, Ну, а дружба - ніколи! Астри зібрані в букет. Неба синь і підвіконня... Настав вересень. Привіт, Літо проводив школяр! На конкурс «Вечір шкільних друзів»
Інгредієнти для «Яловичина, запечена у власному соку» Строгий завуч «»:
- Яловичина (вирізка пожирніша, не пісна) - 900 г
- Макаронні вироби/Макарони - 400 г
- Огірок (свіжий) - 2 шт
- Помідор - 1 шт
- Приправа (для м'яса, до смаку)
- Укроп (сушений, за смаком)
- Сіль
- Суміш перців (молитва, до смаку)
- Перець чорний (горошком, для прикраси) - 2 шт
Час приготування: 140 хвилин
Кількість порцій: 6
Харчова та енергетична цінність:
Готової страви | |||
ккал | белкі195.7 | жири115.7 | вуглеводи134.4 |
Порції | |||
ккал | белкі32.6 | жири19.3 | вуглеводи22.4 |
100 г страви | |||
ккал | белки | жири7 | вуглеводи8.1 |
Рецепт «Яловичина, запечена у власному соку» Строгий завуч «»:
М'ясо яловичини вимити, обсушити
М'ясо укласти в противінь на фольгу. Щедро засипати приправою для м'яса, сушеним кропом, перцем. До смаку посолити. Сховати фольгою.
Поставити запікати в духовку мінімум на 2 години при температурі 200-220 С.
У цей час (поки м'ясо допікається) готуємо макарони та овочі для оформлення страви.
Відварюємо макарони не більше 8 хвилин.
З огірка і помідора дуже гострим маленьким ножем вирізаємо ніс, очі, губи.
М'ясо розрізає на ломтики шириною 1 см. Сік від запікання (його буде достатньо) зливаємо в соусницю.
Починаємо викладати і прикрашати страву. Робимо це швидко, щоб не встигло охолонути. Очі - шматочки запеченої яловичини. Зверху кружечок огірка і долька помідора. Серединка - горошина чорного перцю. Волосся - макарони. Ніс - огірок. Губи - помідор. Два листочки салату - це комірець. Подавати обов'язково з гарячим соусом від м'яса, злитого після запікання самого м'яса в фользі.
Запрошуємо шкільних друзів і згадуємо свого суворого завуча!
Школу і вчителів я згадую з трепетом і любов'ю. Школа - свято і в той же час будні. Все погане забувається, в пам'яті спливають тільки хороші, добрі моменти. Хоч завуч у нас була сувора, але її всі учні поважали і побоювалися. Указкою вона, звичайно, нас не била, але погляд у неї був зоркий і пронизливий. У пам'ять про неї я придумала цю страву. Воно вийшло дуже схожим на саму завуча-педагога Ніну Андріївну, правда, з нотками гумору, гарного настрою і зі своєю родзинкою... вірніше, перчинкою!